[1] Кожен бо первосвященик, що з-між людей вибирається, настановляється для людей на служіння Богові, щоб приносити дари та жертви за гріхи,
[2] і щоб міг співчувати недосвідченим та заблудженим, бо й сам він перейнятий слабістю.
[3] І тому він повинен як за людей, так само й за себе самого приносити жертви за гріхи.
[4] А чести цієї ніхто не бере сам собою, а покликаний Богом, як і Аарон.
[5] Так і Христос, не Сам Він прославив Себе, щоб Первосвящеником стати, а Той, що до Нього сказав: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
[6] Як і на іншому місці говорить: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим.
[7] Він за днів тіла Свого з голосінням великим та слізьми приніс був благання й молитви до Того, хто від смерти Його міг спасти, і був вислуханий за побожність Свою.
[8] І хоч Сином Він був, проте навчився послуху з того, що вистраждав був.
[9] А вдосконалившися, Він для всіх, хто слухняний Йому, спричинився для вічного спасіння,
[10] і від Бога був названий Первосвящеником за чином Мелхиседековим.
[11] Про це нам би треба багато казати, та висловити важко його, бо нездібні ви стали, щоб слухати.
[12] Ви бо за віком повинні б бути вчителями, але ви потребуєте ще, щоб хтось вас навчав перших початків Божого Слова. І ви стали такими, яким потрібне молоко, а не страва тверда.
[13] Бо хто молока вживає, той недосвідчений у слові правди, бо він немовля.
[14] А страва тверда для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло.