[1] Потому, по чотирнадцяти роках, я знову ходив в Єрусалим із Варнавою, взявши й Тита з собою.
[2] А пішов я за відкриттям. І подав їм Євангелію, що її проповідую між поганами, особливо знатнішим, чи не дарма змагаюся я чи змагався.
[3] Але й Тит, що зо мною, бувши греком, не був до обрізання змушений.
[4] А щодо прибулих фальшивих братів, що прийшли підглядати нашу вільність, яку маємо в Христі Ісусі, щоб нас поневолити,
[5] то ми їх не послухали ані на хвилю, і не піддалися були, щоб тривала в вас правда Євангелії.
[6] Щождо тих, що за щось уважають себе, та якими колись вони були, то ні в чому різниці для мене нема, не дивиться Бог на особу людини! Бо ті, що за щось уважають себе, нічого мені не додали,
[7] але навпаки, побачивши, що мені припоручена Євангелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних,
[8] бо Той, хто помагав Петрові в апостольстві між обрізаними, помагав і мені між поганами,
[9] і, пізнавши ту благодать, що дана мені, Яків, і Кифа, і Іван, що стовпами вважаються, подали мені та Варнаві правиці спільноти, щоб ми для поган працювали, вони ж для обрізаних,
[10] тільки щоб ми пам'ятали про вбогих, що я й пильнував був чинити таке.
[11] Коли ж Кифа прийшов був до Антіохії, то відкрито я виступив супроти нього, заслуговував бо він на осуд.
[12] Бо він перед тим, як прийшли були дехто від Якова, споживав із поганами. А коли прибули, став ховатися та відлучатися, боячися обрізаних.
[13] А з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав був до їхнього лицемірства.
[14] А коли я побачив, що не йдуть вони рівно за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то нащо поган ти примушуєш жити по-юдейському?
[15] Ми юдеї природою, а не грішники з поган...
[16] А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жадна людина ділами Закону не буде виправдана!
[17] Коли ж, шукаючи виправдання в Христі, ми й самі показалися грішниками, то хіба Христос слуга гріху? Зовсім ні!
[18] Бо коли я будую знов те, що був зруйнував, то самого себе роблю злочинцем.
[19] Бо Законом я вмер для Закону, щоб жити для Бога. Я розп'ятий з Христом.
[20] І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе.
[21] Божої благодаті я не відкидаю. Бо коли набувається правда Законом, то надармо Христос був умер!