[1] Отже, я свідкую тобі перед Богом і Христом Ісусом, що Він має судити живих і мертвих за Свого приходу та за Свого Царства.
[2] Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою.
[3] Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували.
[4] Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться.
[5] Але ти будь пильний у всьому, терпи лихо, виконуй працю благовісника, сповняй свою службу.
[6] Бо я вже за жертву стаю, і час відходу мого вже настав.
[7] Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг.
[8] Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив.
[9] Подбай незабаром прибути до мене.
[10] Бо Димас мене кинув, цей вік полюбивши, і пішов до Солуня, Крискент до Галатії, Тит до Далматії.
[11] Зо мною сам тільки Лука. Візьми Марка, і приведи з собою, бо мені він потрібний для служби.
[12] А Тихика послав я в Ефес.
[13] Як будеш іти, то плаща принеси, що його я в Троаді зоставив у Карпа, і книжки, особливо пергаменові.
[14] Котляр Олександер накоїв був лиха чимало мені... Нехай Господь йому віддасть за його вчинками!
[15] Стережись його й ти, бо він міцно противився нашим словам!
[16] При першій моїй обороні жаден не був при мені, але всі покинули мене... Хай Господь їм того не полічить!
[17] Але Господь став при мені та й мене підкріпив, щоб проповідь виконалась через мене, та щоб усі погани почули її. І я визволився з пащі лев'ячої...
[18] А від усякого вчинку лихого Господь мене визволить та збереже для Свого Небесного Царства. Йому слава на віки вічні, амінь!
[19] Поздоров Прискиллу й Акилу та дім Онисифора.
[20] Ераст позостався в Коринті, а Трохима лишив я слабого в Мілеті.
[21] Попильнуй прийти до зими. Вітає тебе Еввул, і Пуд, і Лин, і Клавдія, і вся браття.
[22] Господь з твоїм духом! Благодать з вами! Амінь.