[1] Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,
[2] наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!
[3] Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...
[4] Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...
[5] У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!
[6] До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!
[7] Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!
[8] Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...
[9] Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...
[10] Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...
[11] Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...
[12] Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...
[13] Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...
[14] Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,
[15] втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...
[16] Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,
[17] тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,
[18] через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...
[19] Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:
[20] Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
[21] Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!
[22] Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...