[1] Отож, благаю вас я, в'язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликано вас,
[2] зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного,
[3] пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру.
[4] Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покликання.
[5] Один Господь, одна віра, одне хрищення,
[6] один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх.
[7] А кожному з нас дана благодать у міру дару Христового.
[8] Тому й сказано: Піднявшися на висоту, Ти полонених набрав і людям дав дари!
[9] А те, що піднявся був, що то, як не те, що перше й зійшов був до найнижчих місць землі?
[10] Хто зійшов був, Той саме й піднявся високо над усі небеса, щоб наповнити все.
[11] І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів,
[12] щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового,
[13] аж поки ми всі не досягнемо з'єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти,
[14] щоб більш не були ми малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду,
[15] щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він Голова, Христос.
[16] А з Нього все тіло, складене й зв'язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена, чинить зріст тіла на будування самого себе любов'ю.
[17] Отже, говорю я це й свідкую в Господі, щоб ви більш не поводилися, як поводяться погани в марноті свого розуму,
[18] вони запаморочені розумом, відчужені від життя Божого за неуцтво, що в них, за стверділість їхніх сердець,
[19] вони отупіли й віддалися розпусті, щоб чинити всяку нечисть із зажерливістю.
[20] Але ви не так пізнали Христа,
[21] якщо ви чули про Нього, і навчилися в Нім, бо правда в Ісусі,
[22] щоб відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка, який зотліває в звабливих пожадливостях,
[23] та відновлятися духом вашого розуму,
[24] і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди.
[25] Тому то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього, бо ми члени один для одного.
[26] Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві,
[27] і місця дияволові не давайте!
[28] Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному.
[29] Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує.
[30] І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу.
[31] Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою.
[32] А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!