[1] Краще добре ім'я від оливи хорошої, а день смерти людини від дня її вродження!
[2] Краще ходити до дому жалоби, ніж ходити до дому бенкету, бо то кінець кожній людині, і живий те до серця свого бере!
[3] Кращий смуток від сміху, бо при обличчі сумнім добре серце!
[4] Серце мудрих у домі жалоби, а серце безглуздих у домі веселощів.
[5] Краще слухати докір розумного, аніж слухати пісні безумних,
[6] бо як тріскот тернини під горщиком, такий сміх нерозумного. Теж марнота й оце!...
[7] Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хабар губить серце.
[8] Кінець діла ліпший від початку його; ліпший терпеливий від чванькуватого!
[9] Не спіши в своїм дусі, щоб гніватися, бо гнів спочиває у надрах глупців.
[10] Не кажи: Що це сталось, що перші дні були кращі за ці? бо не з мудрости ти запитався про це.
[11] Добра мудрість з багатством, а прибуток для тих, хто ще сонечко бачить,
[12] бо в тіні мудрости як у тіні срібла, та користь пізнання у тому, що мудрість життя зберігає тому, хто має її.
[13] Розваж Божий учинок, бо хто може те випростати, що Він покривив?
[14] За доброго дня користай із добра, за злого ж розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб людина нічого по собі не знайшла!
[15] В днях марноти своєї я всього набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.
[16] Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?
[17] Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в нечасі своїм?
[18] Добре, щоб ти ухопився за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоязний втече від усього того.
[19] Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.
[20] Немає людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила,
[21] тому не клади свого серця на всякі слова, що говорять, щоб не чути свого раба, коли він лихословить тебе,
[22] знає бо серце твоє, що багато разів також ти лихословив на інших!
[23] Усе це я в мудрості випробував, і сказав: Стану мудрим! Та далека від мене вона!
[24] Далеке оте, що було, і глибоке, глибоке, хто знайде його?
[25] Звернувся я серцем своїм, щоб пізнати й розвідати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність глупота, а нерозум безумство!
[26] І знайшов я річ гіршу від смерти то жінку, бо пастка вона, її ж серце тенета, а руки її то кайдани!... Хто добрий у Бога врятований буде від неї, а грішного схопить вона!
[27] Подивися, оце я знайшов, сказав Проповідник: рівняймо одне до одного, щоб знайти зрозуміння!
[28] Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я людину знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма не знайшов!...
[29] Крім того, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог людину, та вигадок усяких шукають вони!...