[1] О, коли б потерпіли ви трохи безумство моє! Але й терпите ви мене.
[2] Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одному чоловікові, щоб Христові привести вас чистою дівою.
[3] Та боюсь я, як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистости, що в Христі.
[4] Коли бо хто прийде й зачне проповідувати про Ісуса іншого, про якого ми не проповідували, або приймете іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Євангелію, якої ви не прийняли, то радо терпіли б ви те!
[5] Та думаю я, що нічим не лишаюсь позад передніших апостолів.
[6] Хоч і неук я словом, але не знанням, та всюди в усьому ми виявлені поміж вами.
[7] Чи я гріх учинив, себе впокоряючи, щоб підвищити вас, бо я Божу Євангелію благовістив для вас дармо?
[8] Оббирав я інші Церкви, приймаючи плату для служіння вам. А коли я прийшов до вас і терпів недостачу, то нікого я не обтяжив.
[9] Бо мій нестаток поповнили брати, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягарем, і збережу.
[10] Як правда Христова в мені, так оця похвала не замовчана буде про мене в країнах Ахаї.
[11] Для чого? Тому, що я вас не люблю? Відомо те Богові!
[12] А що я роблю, те й робитиму, щоб відтяти причину для тих, хто шукає причини, щоб у тому, чим хваляться, показались такі, як і ми.
[13] Такі бо фальшиві апостоли, лукаві робітники, що підроблюються на Христових апостолів.
[14] І не дивно, бо сам сатана прикидається анголом світла!
[15] Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слугами правди. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми!
[16] Знову кажу: хай ніхто не вважає мене за безумного! А як ні, то прийміть мене бодай як безумного, щоб хоч трохи й я похвалився!
[17] А що я кажу, не кажу того в Господі, але ніби в безумстві у цій частині хвали.
[18] Через те ж, що тілом багато-хто хваляться, то й я похвалюся.
[19] Бо ви терпите радо безумних, самі мудрими бувши.
[20] Бо ви терпите, коли вас хто неволить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по щоках вас б'є.
[21] На безчестя кажу, що ми ніби стратили сили. Коли хто відважиться чим, то скажу нерозумно відважуюся й я.
[22] Євреї вони? То й я. Ізраїльтяни вони? То й я. Насіння вони Авраамове? То й я!
[23] Слуги Христові вони? Говорю нерозумне: більш я! Я був більш у працях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті.
[24] Від євреїв п'ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного,
[25] тричі киями бито мене, один раз мене каменували, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробув у глибочині морській;
[26] у мандрівках я часто бував, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого народу, у небезпеках поган, у небезпеках по містах, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими,
[27] у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості, у холоді та в наготі.
[28] Окрім зовнішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви.
[29] Хто слабує, а я не слабую? Хто спокушується, а я не палюся?
[30] Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся.
[31] Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, а Він благословенний навіки, що я не говорю неправди.
[32] У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене,
[33] але по мурі мене спущено в коші віконцем, і я з рук його втік!