[1] Соломонова Пісня над піснями.
[2] Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
[3] На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
[4] Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
[5] Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
[6] Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
[7] Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
[8] Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
[9] Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
[10] Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
[11] Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
[12] Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
[13] Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
[14] Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
[15] Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
[16] Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
[17] Бруси наших домів то кедрини, стелі в нас кипариси!