[1] І співала Девора й Барак, син Авіноамів, того дня, говорячи:
[2] Що в Ізраїлі закнязювали князі, що народ себе жертвувати став, поблагословіте ви Господа!
[3] Почуйте, царі, уші наставте, князі: я Господеві я буду співати, виспівувати буду Господа, Бога Ізраїля!
[4] Господи, як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едомського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощили водою.
[5] Перед Господнім лицем розпливалися гори, цей Сінай перед Господом, Богом Ізраїля.
[6] За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли дороги, подорожні ж ходили крутими дорогами.
[7] Не стало селянства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Девора, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі.
[8] Коли вибрав нових він богів, тоді в брамах війна зачалась. Поправді кажу вам, небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля!
[9] Серце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для народу, поблагословіте ви Господа!
[10] Ті, хто їздить на білих ослицях, хто сидить на килимах та дорогою ходить, оповідайте!
[11] Через крик при ділінні здобичі між місцями, де воду беруть, там виспівують правди Господні, правди селянства Його у Ізраїлі. Тоді то зійшов був до брам Господній народ.
[12] Збудися, збудися, Деворо! Збудися, збудися, і пісню співай! Устань, Бараку, і візьми до неволі своїх полонених, сину Авіноамів!
[13] Тоді позосталий зійшов до потужних народу, проти хоробрих Господь був до мене зійшов.
[14] Від Єфрема прийшли були ті, що в Амалику їх корень; Веніямин за тобою, серед народів твоїх; від Махіра зійшли були провідники; а від Завулона оті, хто веде пером писаря.
[15] І князі Іссахарові разом з Деворою, і Іссахар, як Барак, був відпущений пішки в долину. Великі вивідування у Рувимових відділах!
[16] Чого ти усівсь між кошарами, щоб слухати мекання стад? Великі вивідування у Рувимових відділах!
[17] Пробуває Ґілеад на тім боці Йордану, а Дан чому на кораблях буде мешкати він? На березі моря осівся Асир, і при потоках своїх пробуває.
[18] Завулон це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефталим на польових висотах.
[19] Царі прибули, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здобичі срібла не взяли.
[20] Із неба войовано, зорі з доріг своїх битих воювали з Сісерою.
[21] Кішонський потік позмітав їх, потік стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе моя!
[22] Тоді стукотіли копита коня від бігу швидкого, від бігу його скакунів!
[23] Прокляніте Мероза, каже Ангол Господній, проклясти прокляніть його мешканців, бо вони не прийшли Господеві на поміч, Господеві на поміч з хоробрими!
[24] Нехай буде благословенна між жінками Яїл, жінка кенанеянина Хевера, нехай буде благословенна вона між жінками в наметі.
[25] Води він просив подала молока, у царській чаші принесла п'янке молоко.
[26] Ліву руку свою до кілка простягає, а правицю свою до молотка робітничого. І вгатила Сісеру, і розбила вона йому голову, і скроню розбила й пробила йому..
[27] Між ноги її він схилився, упав і лежав, між ноги її він схилився, упав, де схиливсь, там забитий упав.
[28] Через вікно виглядала та голосила Сісерина мати крізь ґрати: Чому колесниця його припізнилась вернутись? Чому припізнились колеса запряжок його?
[29] Мудрі княгині її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі:
[30] Ось здобич знаходять та ділять вони, бранка, дві бранці на кожного мужа! А здобич із шат кольорових Сісері, здобич із шат кольорових, різнобарвна тканина, на два боки гаптована, жінці на шию.
[31] Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй! І Край мав мир сорок літ.