[1] І зібрався Яків, і пішов до краю синів Кедему.
[2] І побачив, аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада. А на отворі криниці лежав великий камінь.
[3] І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце.
[4] І сказав до пастухів Яків: Браття мої, звідкіля ви? А ті відказали: Ми з Харану.
[5] І сказав їм: Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового? І відказали: Знаємо.
[6] І сказав їм: Чи гаразд із ним? І відказали: Гаразд. А ось Рахіль, дочка його, приходить з отарою.
[7] І сказав: Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть.
[8] А вони відказали: Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, тоді понапуваємо отару.
[9] Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахіль з отарою батька свого, бо була вона пастушка.
[10] І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отвору криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї.
[11] І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав...
[12] І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму...
[13] І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди.
[14] І промовив до нього Лаван: Поправді, ти кість моя й тіло моє! І сидів він із ним місяць часу.
[15] І сказав Лаван до Якова: Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даремно? Скажи ж мені, яка плата тобі?
[16] А в Лавана було дві дочки: ім'я старшій Лія, а ім'я молодшій Рахіль.
[17] Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду.
[18] І покохав Яків Рахіль, та й сказав: Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку твою.
[19] І промовив Лаван: Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди ж зо мною!
[20] І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів.
[21] І сказав Яків Лаванові: Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду!
[22] І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину.
[23] І сталося ввечері, і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся.
[24] А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю.
[25] А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: Що це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? Нащо ж обманив ти мене?
[26] А Лаван відказав: У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою.
[27] Виповни тиждень для цієї, і буде дана тобі також та, за працю, що будеш працювати в мене ще сім літ других.
[28] І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку.
[29] І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю.
[30] І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других.
[31] І побачив Господь, що зненавиджена Лія, і відкрив її утробу, а Рахіль була неплідна.
[32] І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я йому: Рувим, бо сказала була: Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!
[33] І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон.
[34] І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому. Тому й назвала ім'я йому: Левій.
[35] І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тим разом я буду хвалити Господа! Тому назвала ім'я йому: Юда. Та й перестала роджати.