[1] Отож, відкладіть усяку злобу, і всякий підступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови,
[2] і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння,
[3] якщо ви спробували, що добрий Господь.
[4] Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог.
[5] І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа.
[6] Бо стоїть у Писанні: Ось кладу Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоромлений!
[7] Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує камінь, що його занедбали були будівничі, той наріжним став каменем,
[8] і камінь спотикання, і скеля спокуси, і об нього вони спотикаються, не вірячи слову, на що й призначені були.
[9] Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого,
[10] колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані!
[11] Благаю вас, любі, як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувались від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі.
[12] Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання.
[13] Отож, коріться кожному людському творінню ради Господа, чи то цареві, як найвищому,
[14] чи то володарям, як від нього посланим для карання злочинців та для похвали доброчинців.
[15] Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей,
[16] як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого, але як раби Божі.
[17] Шануйте всіх, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.
[18] Раби, коріться панам із повним страхом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим.
[19] Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, терпить недолю, непоправді страждаючи.
[20] Бо яка похвала, коли терпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!
[21] Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його.
[22] Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу!
[23] Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо.
[24] Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися.
[25] Ви бо були як ті вівці заблукані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ.