[1] Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є. Світ нас не знає тому, що Його не пізнав.
[2] Улюблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з'явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є.
[3] І кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він.
[4] Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня. Бо гріх то беззаконня.
[5] І ви знаєте, що Він був з'явився, щоб гріхи наші взяти, а гріха в Нім нема.
[6] Кожен, хто в Нім пробуває, не грішить; усякий, хто грішить, не бачив Його, і не пізнав Його.
[7] Діточки, хай ніхто вас не зводить! Хто чинить правду, той праведний, як праведний Він!
[8] Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. Тому то з'явився Син Божий, щоб знищити справи диявола.
[9] Кожен, хто родився від Бога, не чинить гріха, бо в нім пробуває насіння Його. І не може грішити, бо від Бога народжений він.
[10] Цим пізнаються діти Божі та діти дияволові: Кожен, хто праведности не чинить, той не від Бога, як і той, хто брата свого не любить!
[11] Бо це та звістка, яку від початку ви чули, щоб любили один одного,
[12] не так, як той Каїн, що був від лукавого, і брата свого забив. А за що він забив його? Бо лукаві були його вчинки, а брата його праведні.
[13] Не дивуйтеся, браття мої, коли світ вас ненавидить!
[14] Ми знаємо, що ми перейшли від смерти в життя, бо любимо братів. А хто брата не любить, пробуває той в смерті.
[15] Кожен, хто ненавидить брата свого, той душогуб. А ви знаєте, що жаден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б.
[16] Ми з того пізнали любов, що душу Свою Він поклав був за нас. І ми мусимо класти душі за братів!
[17] А хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому?
[18] Діточки, любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою!
[19] Із цього довідуємось, що ми з правди, і впокорюєм наші серця перед Ним,
[20] бо коли винуватить нас серце, то Бог більший від нашого серця та відає все!
[21] Улюблені, коли не винуватить нас серце, то маємо відвагу до Бога,
[22] і чого тільки попросимо, одержимо від Нього, бо виконуємо Його заповіді та чинимо любе для Нього.
[23] І оце Його заповідь, щоб ми вірували в Ім'я Сина Його Ісуса Христа, і щоб любили один одного, як Він нам заповідь дав!
[24] А хто Його заповіді береже, той у Нім пробуває, а Він у ньому. А що в нас пробуває, пізнаємо це з того Духа, що Він нам Його дав.